Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Может быть... - Ozi Grey СПАСИБО ВСЕМ!!!! МОИ СТИХИ ЖИВУТ ЗДЕСЬ: http://www.stihi.ru/avtor/ozigrey ДОБРО ПОЖАЛОВАТЬ!!!!! С ЛЮБОВЬЮ... Я !
Поэзия : Страх - Чала Вячеслав Публикую сегодняшний экспромт. Знаю, напрасно это делаю, потому что тема требует большего внимания и приведенные образы заслуживают более пристального рассмотрения, но что поделать, если на сердце легло! Читайте, как есть, что загадывать? Будет, так будет. Не будет - хоть эти строфы останутся. Они, кстати, по-моему не совсем посредственные, как думаете?
